Вже завтра, 24 серпня 2026 року, Україна святкуватиме ключове свято — День Незалежності. Історія того, як українці нарешті здобули свою свободу, сповнена цікавих і складних подій. Попри те, що ми багато чого знаємо про шлях до свободи, все ж є факти, які не надто міцно закарбувалися в пам’яті. Тож напередодні свята видання Kyiv News вирішило пригадати окремі цікавинки про День Незалежності.
Перший День Незалежності святкували не 24 серпня
Перший День Незалежності Української держави припадав на 16 липня. У 1990 році Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. І того ж дня був підписаний ще один важливий документ — постанова про проголошення загальнодержавного свята — Дня проголошення незалежності України.
Наступного року, у 1991-му, 16 липня фактично ще радянська Україна святкувала День Незалежності. У Києві свято було масштабним. Хрещатиком пройшли тисячі людей із синьо-жовтими прапорами, а на тодішній площі Жовтневої революції, майбутньому Майдані Незалежності, відбувся концерт.
Тільки 20 лютого 1992 року офіційну дату свята призначили на 24 серпня.
Акт незалежності у шкільному зошиті
Один із головних документів в історії України народжувався без особливої урочистості. 23 серпня 1991 року народні депутати Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк працювали над текстом майбутнього Акта проголошення незалежності України.
Чернетку документа Лук’яненко написав від руки у звичайному шкільному зошиті. Текст вийшов напрочуд коротким — автори свідомо намагалися зробити його максимально лаконічним, щоб навколо окремих положень не виникло тривалих суперечок у парламенті.
Наступного дня документ винесли на розгляд Верховної Ради. Фінальний текст Акта проголошення незалежності України зайняв лише одну сторінку. Саме цей невеликий документ 24 серпня 1991 року юридично проголосив створення самостійної української держави — України.
За незалежність проголосували 346 депутатів
24 серпня 1991 року за Акт проголошення незалежності України проголосували 346 народних депутатів. Проти виступив лише один депутат, троє утрималися, ще 12 не голосували.
Цікаво, що демократична опозиція на той момент не мала більшості у Верховній Раді. Значну частину парламенту становили колишні та чинні на той момент комуністи. Тож для ухвалення Акта голосів лише національно-демократичних сил було недостатньо.
У результаті незалежність підтримала переважна більшість депутатів. За неї проголосували представники різних політичних таборів, зокрема й значна частина комуністичної більшості. Саме тому Акт вдалося ухвалити одразу 346 голосами.
Незалежність вирішили підтвердити на референдумі
24 серпня 1991 року депутати не лише проголосили незалежність України. Того ж дня Верховна Рада ухвалила рішення провести 1 грудня Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності.
На голосування винесли одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?».
Результат виявився переконливим. У референдумі взяли участь понад 31,8 мільйона громадян, або 84,18% виборців. Незалежність підтримали 90,32% тих, хто взяв участь у голосуванні.
Особливо важливо, що більшість за незалежність була отримана в усіх 27 адміністративних регіонах України. «За» проголосували не лише на заході та в центрі країни, а й 83,90% учасників голосування в Донецькій області, 83,86% — у Луганській, 54,19% — у Кримській АРСР та 57,07% — у Севастополі.
Синьо-жовтий прапор над Верховною Радою з’явився не 24 серпня
Одна з найвідоміших фотографій серпня 1991 року — внесення великого синьо-жовтого прапора до сесійної зали Верховної Ради. Сталося це 24 серпня, після проголошення незалежності України.
В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до парламенту прапор, з яким українці перебували біля російського Білого дому в Москві під час серпневого путчу. Депутати підтримали пропозицію, і синьо-жовтий стяг урочисто внесли до сесійної зали.
Втім, над самою будівлею Верховної Ради український прапор 24 серпня ще не замайорів. Це сталося лише 4 вересня 1991 року.
Таким чином, між проголошенням незалежності України та появою синьо-жовтого прапора над будівлею українського парламенту минуло 11 днів.
Після 24 серпня Україна ще залишалася частиною СРСР
24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність, але Радянський Союз у цей момент нікуди не зник. Формально СРСР продовжував існувати ще кілька місяців.
Ситуація була доволі незвичною: Україна вже проголосила себе незалежною державою, почала створювати власні державні інституції та переводити союзне майно під свою юрисдикцію, але водночас СРСР усе ще існував як держава.
Остаточно ситуація змінилася у грудні. 1 грудня українці підтвердили незалежність на Всеукраїнському референдумі, а 8 грудня керівники України, Білорусі та Росії підписали Біловезькі угоди, в яких констатували, що СРСР припиняє існування.
Офіційною датою припинення існування Радянського Союзу вважають 26 грудня 1991 року. Таким чином, після проголошення незалежності України СРСР формально проіснував ще понад чотири місяці.
Польща і Канада першими визнали незалежність України
Після референдуму 1 грудня 1991 року почалося міжнародне визнання незалежної України. Уже наступного дня, 2 грудня, про її визнання заявили Польща та Канада.
Польщу традиційно називають першою державою світу, яка визнала незалежність України. Водночас Канада стала першою західною державою, яка зробила це того ж дня.
Після цього процес пішов надзвичайно швидко. Протягом грудня незалежність України визнали десятки держав, серед яких Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Швеція, Велика Британія та США.
Таким чином, саме результати референдуму 1 грудня фактично відкрили шлях до широкого міжнародного визнання України як незалежної держави.