Напередодні одного з головних свят України — Дня Незалежності — ми відзначаємо День Державного Прапора. Історія синьо-жовтого стяга довга, наповнена драматичними та ліричними моментами. І вона ще не скінчилася, бо кожен наступний день дописує в історію українського прапора нові героїчні сторінки.
Кольори, історія яких почалася задовго до незалежності
Найпоширеніше тлумачення колірної гами державного прапора відоме майже кожному українцю: синій — небо, жовтий — лани пшениці. Але ця чудова романтична гіпотеза є лише одним із варіантів, адже історичного підґрунтя вона не має.
Про те, чому саме український прапор об’єднує в собі такі кольори, відомо небагато. Брак інформації обумовлений давністю традиції.
Точно знаємо, що поєднання синього та жовтого вже використовувалося в Галицько-Волинській державі. У XIV столітті на гербі вже майорів золотий, читай жовтий, лев на синьому тлі. І хоч це було не перше використання означених кольорів у геральдиці, воно лишається першим чітко зафіксованим.
А далі традиція поширювалася. У козацьку добу стандартизованої символіки не було, але відомо, що козаки теж часто поєднували синій із золотим на своїх знаменах.
Коли два кольори стали символом народу
Втім, по-справжньому національного і навіть революційного звучання синьо-жовтий прапор набув лише в другій половині XIX століття. Тоді Європою ширилася низка революцій, спрямованих на здобуття незалежності окремих держав, що входили до складу великих імперій. Рух 1848 року отримав назву «Весна народів» і охопив Європу. Не винятком стала і Галичина, котра почала боротися за свою незалежність від Австрійської імперії.
У травні 1848 року у Львові була організована Головна Руська Рада, котра вважається першою українською політичною організацією Галичини. Так от, саме Головна Руська Рада і зафіксувала синьо-жовтий прапор як один із символів. Цікаво, що 25 червня 1848 року синьо-жовтий прапор замайорів над Львівською ратушею — про це, зокрема, пише у добірці фактів про український прапор видання KyivTime.
Під синьо-жовтим стягом — до власної держави
Нова революційна хвиля охопила Україну вже в 1917 році. Тоді Україна прагнула вийти з-під контролю Російської імперії. А символом боротьби став синьо-жовтий стяг. 1 квітня 1917 року у Києві було людно — велика українська демонстрація крокувала вулицями, у натовпі майоріла українська символіка. Місто, яке ще не відійшло від зими, розфарбувалося в жовтий та синій.
Через рік, у 1918 році, синьо-жовтий прапор офіційно закріпила за собою Центральна Рада. Традицію підхопили Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського та відновлена УНР. Також синьо-жовтий прапор став символом Західноукраїнської Народної Республіки.
Прапор, який не вдалося заборонити
Поразка Української революції обернулась у тому числі й втратою символіки. Радянська Україна мала інший прапор, а навіть зберігання синьо-жовтого каралося. За публічну ж демонстрацію можна було отримати вирок із позбавленням волі на кілька років.
Втім, патріотів не жахали навіть такі покарання. Відомі декілька історій, коли український синьо-жовтий прапор майорів попри всі заборони. У Києві, до прикладу, 1 травня 1966 року прапор вивісили Георгій Москаленко та Віктор Кукса. Над Київським інститутом народного господарства здійнявся стяг із написом: «Ще не вмерла Україна — ще її не вбито».
Повернення прапора, повернення незалежності
Повернення синьо-жовтого було героїчним. У 90-х роках він почав стрімко набувати популярності й міцно асоціюватися із прагненням українців до незалежності. 24 липня 1990 року український прапор здійнявся у небо над Київською міською радою. Ось чому, до слова, довгий час у Києві День Прапора відзначали саме 24 липня.
Майже через рік, 24 серпня 1991 року, синьо-жовтий прапор урочисто внесли до зали Верховної Ради, де було прийнято Акт проголошення незалежності України. За кілька днів, 4 вересня, синьо-жовтий стяг підняли над будівлею Верховної Ради. Офіційно статус Державного Прапора України він отримав 28 січня 1992 року.