5 липня 1965 року – день, який прийнято вважати датою офіційного народження київського мікрорайону Оболонь. Cаме цього дня розпочалася підготовка до будівництва одного з наймасштабніших житлових масивів столиці. Сьогодні цей район асоціюється з набережною Дніпра, сучасною забудовою, пляжами, метро, футбольним клубом та відомими українськими брендами. Але ще пів століття тому на його місці простягалися заплавні луки, озера та рукави Дніпра, а сама місцевість мала зовсім інший вигляд.
Оболонь, яка існувала задовго до Києва новобудов
Назва «Оболонь» має давнє походження. Ще за часів Київської Русі так називали низинні заплавні луки вздовж річок. Саме цей топонім згадується у визначній пам’ятці XII століття — «Слові о полку Ігоревім», що свідчить про його багатовікову історію.
Протягом століть територія сучасної Оболоні залишалася майже незаселеною. Щороку її затоплювали весняні води Дніпра, змінюючи берегову лінію, русла проток і навіть обриси островів. Історики зазначають, що порівняння стародавніх карт демонструє разючі відмінності: рельєф цієї місцевості постійно змінювався під впливом води.
Археологічні дослідження, проведені родиною відомих українських археологів Шовкоплясів, засвідчили, що люди жили тут ще тисячі років тому.
Земля між Дніпром і Почайною
У давнину через територію сучасної Оболоні пролягала Почайна — правобережний рукав Дніпра, який часто помилково називають річкою. Саме з нею історики пов’язують одну з найважливіших подій української історії — хрещення киян князем Володимиром.
Фактично значна частина сучасної Оболоні являла собою великий острів, який на окремих історичних мапах позначений як Чичин. На його південно-східному узбережжі виникали невеликі рибальські поселення. Найвідомішим був хутір Наталка, названий, за переказами, на честь місцевої рибалки. Сьогодні цю історичну назву носить один із найпопулярніших парків столиці.
Від лісосплаву до авіації
На початку ХХ століття Оболонь поступово ставала промисловою територією. У 1910-х роках сюди проклали вузькоколійну залізницю, яка перевозила деревину з берега Дніпра до лісопилки. Саме тут завершувався шлях величезних сосен і дубів, які сплавляли до Києва з Полісся.
Неподалік сучасної вулиці Богатирської працював аеродром, де проводив свої експерименти видатний авіаконструктор Ігор Сікорський. Тут також випробовував дирижаблі Федір Андерс і тренувався легендарний льотчик Петро Нестеров.
Таємниця «Сталінського метро»
У 1939 році в урочищі Наталка розпочалося будівництво одного з найзагадковіших об’єктів довоєнного Києва — секретної підруслової залізниці, відомої як «Сталінське метро».
Віддалена від житлової забудови територія дозволяла приховати масштабні роботи. Проте реалізувати задум так і не вдалося: будівництво перервала Друга світова війна.
Нагадуванням про цей амбітний проєкт досі залишається величезний кесон на Оболонській набережній, який планували використати для проходки тунелю під Дніпром. Поруч збереглася і триповерхова будівля душового комбінату, де мали відновлювати сили будівельники секретного об’єкта. Саме її вважають найстарішою збереженою спорудою сучасної Оболоні.
Коли Оболонь була великим луком
У 1950-х роках територія майбутнього житлового масиву стала одним із найулюбленіших місць відпочинку киян. Її просто називали Луг.
Тут росли тисячі гектарів різнотрав’я, вода залишалася прозорою, а на берегах з’являлися саморобні дачі й бази відпочинку київських підприємств. Луки використовували також навколишні радгоспи.
Однак уже тоді було зрозуміло: місто невпинно наближається до цієї території.
Народження нового району
5 липня 1965 року розпочалася підготовка до забудови Оболоні.
Це був перший житловий масив правобережного Києва, який будували на штучно намитій піщаній основі. Інженери підняли рівень території, щоб захистити майбутній район від повеней.
Пісок для намиву брали по обидва боки майбутнього масиву. Саме тоді виникла система озер Опечень, а також затоки Собаче Гирло й Оболонська. Технологію гідронамиву раніше вже випробували на Русанівці, а згодом застосували і на Березняках.
Перші ордери на квартири новосели отримали лише у лютому 1973 року. Першим житловим будинком стала дев’ятиповерхівка на тодішній вулиці Лайоша Гавро (нині — Йорданська).
Район, якого раніше побоювались
Сьогодні це важко уявити, але в перші роки існування Оболонь багатьом киянам здавалася надто далекою. Одних непокоїла близькість дамби Київської ГЕС, інших — майже повна відсутність транспортного сполучення. До нового району курсував лише один автобусний маршрут.
Саме тому було ухвалене рішення прокласти сюди другу лінію київського метро. Первісний проєкт передбачав інший напрямок, однак трасу змінили спеціально заради нового житлового масиву.
Будівництво метро мало й трагічний бік. Для спорудження тунелів відкритим способом знесли значну частину історичної забудови Подолу. Під час земляних робіт археологи відкрили давньоруський квартал IX століття, який журналісти охрестили «Київськими Помпеями». На жаль, через необхідність завершення будівництва його не вдалося зберегти.
Архітектурний експеримент
Оболонь стала справжнім полігоном для радянської архітектури модернізму. Саме тут з’явилися знамениті «будинки-кукурудзи», каскадні житлові комплекси, великі універсами та інші нетипові для того часу проєкти.
Головним архітектором району був Михайло Буділовський. Із його ім’ям пов’язана популярна серед києзнавців легенда, ніби планування Оболоні нагадує зірку Давида. Втім, історики пояснюють незвичну геометрію району значно прозаїчніше — необхідністю вписати квартали між кар’єрами гідронамиву.
Цікаво, що ще під час проєктування архітектори залишили широкий простір уздовж Дніпра під майбутній парк. Реалізувати цей задум у радянський період не вдалося, зате вже у незалежній Україні саме ця територія стала місцем будівництва престижного кварталу, який отримав назву «Оболонські Липки».
Від «Жлоболоні» до престижної адреси
За кілька десятиліть Оболонь пройшла шлях від далекої околиці, яку дехто насмішкувато називав «Жлоболонню» або «Сахарою», до одного з найкомфортніших районів столиці.
Сьогодні вона поєднує розвинену транспортну мережу, сучасну інфраструктуру, великі зелені зони, пляжі, яхтові клуби, торговельні центри та одну з найпривабливіших набережних Києва. Близькість до Дніпра зробила місцеву нерухомість однією з найдорожчих серед районів, забудованих у другій половині ХХ століття.
Та попри сучасний вигляд, Оболонь залишається місцем, де під багатоповерхівками й досі прихована пам’ять про давні острови, заплавні луки, Почайну та історію Києва, що почалася задовго до появи цього району на мапі міста.